Новини

24 лютого — дата, що розділила наше життя на «до» і «після». Онлайн-захід провела викладач Сердюк Л.М. у групі № 321.

24 лютого — дата, що розділила наше життя на «до» і «після»

Онлайн-захід провела викладач Сердюк Л.М. у групі № 321.

24 лютого — це день, який назавжди змінив історію України.
Чотири роки тому мільйони українців прокинулися не від дзвінка будильника, а від звуків вибухів.
Того ранку хтось тримав у руках телефон і не міг повірити у те, що читає.
Хтось будив дітей зі словами: «Збирайся швидко!», а хтось уже їхав дорогою, яка стала дорогою в невідомість.

Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Вони хотіли зламати нас за три дні, стерти нашу державу, нашу мову, нашу свободу.
Але вони не знали головного — не знали, хто такі українці.

Ми вистояли в перші години. Ми вистояли в перші дні. Ми вистояли тоді, коли весь світ затамував подих.
Київ стояв. Харків стояв. Миколаїв стояв. Кожне місто, кожне село стало фортецею.
Звичайні люди стали незвичайними:
вчителі — волонтерами, підприємці — благодійниками, студенти — захисниками, матері — символами сили.

Ми навчилися жити під звуки сирен, цінувати світло не як зручність, а як розкіш, навчилися обіймати рідних так, ніби це може бути востаннє.
Чотири роки болю, втрат і боротьби.
Ми втратили тисячі найкращих — тих, хто мав мрії, плани, життя. І ми не маємо права забути їх.

Бо пам’ять — це теж зброя. Пам’ять — це відповідальність. Пам’ять — це продовження їхньої боротьби.

Але ці чотири роки — не лише про біль.
Це — про гідність. Про народ, який не скорився. Про дітей, які малюють прапори навіть у сховищах.
Про лікарів, які рятують під обстрілами. Про військових, які тримають небо й землю.

Ми стали іншими — сильнішими, свідомішими, єднішими.
Ми зрозуміли, що свобода — це не просто слово, а вибір, за який платять найвищу ціну.
І сьогодні, через чотири роки, ми вже не питаємо: чи вистоїмо?
Ми знаємо відповідь: ми вистоїмо! Бо ми — українці.

Ми будуємо навіть тоді, коли руйнують. Допомагаємо, навіть коли самим важко.
Мріємо навіть у темряві.

24 лютого — це день пам’яті. Але водночас і день сили. Сили нації, яка довела всьому світові:

«Нас не можна залякати. Нас не можна знищити. Нас не можна змусити відмовитися від своєї землі».

Чотири роки тому ворог хотів, щоб нас не стало. А сьогодні Україна впевнено говорить на весь світ:

«Ми живі. Ми боремося. Ми є. І ми будемо!»